Ми їхали доволі повільно: уся дорога була засипана уламками. Тому рештки можна було розгледіти у подробицях: чужа форма, опалена вогнем голова, рук і ніг не було видно ані поруч, ані десь далі. Я спіймав себе на думці, що я не маю жодних емоцій: ані жаху, ані огиди. Я сприймав ці рештки іншої людини так, ніби на дорозі лежав шматок деревини, чи щось інше подібне, що ніколи не було живим... Раптом ми побачили перший блокпост. Над ним майорів прапор. НАШ

"12:45, субота 12 березня, Северинівка. Живі. Дивом принесло інтернет. Світло з'являється інколи завдяки генератору, соляри є ще на кілька днів. "Гості" ще тут, вскривають будинки, шукають їсти Розбили мінометом одну з вишек мобільного зв'язку. Усіх люблю! Привіт від Мами"

Минуло три дні після початку повномасштабного вторгнення. На четвертий день війна прийшла до околиць Северинівки. Я стояв біля вікна і розмовляв по телефону із родичами під Харковом. Раптом – гул, вибух, стовп чорного диму! У кількох кілометрах впав літак. За кілька секунд зникла електрика. Літак впав на лінію, яка живила котеджне містечко

Спецоперація РФ по захопленню Криму почалася 20 лютого 2014 - за 3 дні до закінчення зимової Олімпіади в Сочі, що проходила з 7 по 23 лютого 2014 року. Однак, дату 20 лютого ми побачимо, а точніше – усвідомимо, трохи пізніше, лише постфактум. Для нас, тих хто в той час жив у Криму, датою початку окупації тоді став ранок 27 лютого, коли на вулицях Криму з'явились російські військові та бронетехніка та були захоплені будівлі кримського уряду та парламенту автономії