Західні українці ідентифікували себе в першу чергу як "тутейші", "місцеві", "католики", "греко-католики", "русини", "руські", "руснаки", "мазури", "подоляки", "латинники" тощо, і тільки в другу чергу як "українці" чи "поляки".

Війна почалась "08.08.08". Насправді ж почалося раніше, коли "держава-миротворець" стала на бік сепаратистів, озброївши їхні формування, роздала паспорти Росії, скерувала своїх вищих офіцерів на посади міністрів оборони, внутрішніх справ, КГБ "Південної Осетії".

В це важко повірити - лист від неживої людини, за життя - бомжа та п'янички, змусив кілька державних органів і спецслужбу інтенсифікувати "профілактичну роботу" проти унікального музею та його керівника.

У міжвоєнний час у Латвії знайшли порятунок десятки тисяч громадян колишньої Російської імперії та Російської республіки, які змогли втекти від більшовиків.

"Абсолютний послух і жорстоке покарання" - на цих двох китах базувалась окупаційна німецька влада. Поза законом оголосили "зберігати зброю і боєприпаси, підтримувати зв'язок з радянською стороною за допомогою телефону, телеграфу, оптичних чи інших приладів, переховувати або допомагати солдатам і офіцерам Червоної армії, фотографувати, утримувати поштових голубів, мати радіоприймачі, контактувати з полоненими".

«Эта война не была импровизированной реакцией на неожиданную грузинскую военную атаку против Южной Осетии... Военное вторжение было неизбежным, независимо от того, что сделали грузины».