Польському політикуму притаманний підхід: навіть якщо окремі представники польського підпілля і чинили злочини у роки Другої світової війни – то це не привід ставити під сумнів правомірність їх боротьби за незалежність. Українському суспільству пробують нав’язати зовсім інший дискурс: якщо окремі підпільники ОУН або вояки УПА чинили злочини – то й боротьба за здобуття Української держави також була злочинною.

"Одного разу ми з Галею бродили по місту. Із напівуцілілого будинку визирнули якісь старші жінки. Вони покликали, ми до них зайшли. Тоді вже трупів ніхто не прибирав: пів будинку зруйновано, у коридорі лежить розпухлий труп, а жінки не звертали на нього уваги. Ми вже також не реагували: бачили його і байдуже".

Полонені з голоду з’їли всю траву на території табору, обгризли старі акації. Німці їх позрізали. Ще деякий час залишалося одне дерево, яке не спиляли, але не довго воно стояло. Полонені його фактично згризли дощенту.

Практично вперше на території України радянські партизанські загони повинні були взяти під контроль великий населений пункт, що розташовувався в безпосередній близькості до лінії фронту, а не далеко в тилу.