В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються матеріали про Перший Зимовий похід Армії УНР (6 грудня 1919 – 6 травня 1920 рр.) тилами Червоної та Добровольчої армій, під час якого українське військо вдало застосувало рейдові методи боротьби з численними ворогами і який, за оцінками воєнних істориків, є найгероїчнішою сторінкою воєнного мистецтва періоду Української революції 1917–1921 рр.. Ці документи вміщені у багатотомній справі на отамана Юрка Тютюнника і окремій справі-формулярі на Михайла Омеляновича-Павленка, який очолив цей легендарний похід

Подорожі у минуле за маршрутом «мінус сто» — звичайна справа для історичної публіцистики. Та незвичайним був рік, у який ми сьогодні пірнемо: 1920-й став першим в історії Харкова від початку і до кінця радянським.

Рік 1919-й став найбільш драматичним для Української Народної Республіки. Війна з різними ворогами на різних фронтах завершилась страшною поразкою. На початку грудня уряд контролював невелику територію на південному заході Волинської губернії. Вона своїми обрисами нагадувала трикутник зі сторонами приблизно 35–40 кілометрів

Минуле не відразу потрапляє на сторінки історії, а ще впродовж тривалого часу перебуває під владою політики. Згадаймо, хоча б, про досі засекречені документи часів Другої світової війни. А тим часом кожна людина зокрема й суспільство загалом, намагаючись не лише усвідомити себе, але й розгледіти обриси завтрашнього дня, вже сьогодні прагнуть відповіді на запитання, що, як і навіщо відбувалося вчора