Міжнародна премія Франка почала приймати заявки

Міжнародний фонд Івана Франка розпочав прийом наукових робіт на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2022 році.

Про це повідомляється на офіційному сайті Фонду.

 

Зауважується, що обов'язковою умовою для участі у конкурсі є заповнення електронної форми, а три друковані примірники монографії з автографом автора слід надіслати на поштову адресу Комітету Премії (01054, м. Київ, вул. Володимирська, 48А, офіс 15).

"Наукові роботи, які подаються на Премію, повинні мати міжнародне значення, належати до соціально-гуманітарних дисциплін і ґрунтуватися на засадах наукового осмислення історичних або сучасних процесів у культурі, політиці та суспільному житті України", – йдеться в повідомленні.

Крім того, рекомендувати наукову роботу на здобуття Премії може або академічна установа, заклад вищої освіти України та країн світу, з якими Україна має дипломатичні відносини, або лауреати Премії попередніх років.

Дослідження мають відповідати позиції Івана Франка, яку він висловив за життя: "Ця праця наскрізь критична, діло холодного розуму, натхнена великою ідеєю одноцільності і своєрідності…"

Детальніше з умовами участі у конкурсі на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка можна ознайомитися в Положенні.

Комітет Премії приймає наукові роботи з 15 січня до 1 березня 2022 року. До участі в конкурсі запрошують дослідників, монографії яких були опубліковані у 2019-2021 роках та мають ISBN.


Міжнародну премію імені Івана Франка присуджують щорічно з 2016 року. Лауреат Премії отримує грошову винагороду та золотий знак. Урочиста церемонія нагородження лауреата відбувається щороку 27 серпня – у День народження Івана Франка – на його батьківщині.

 


У Фонді нагадали, що в попередні роки премії були удостоєні кардинал УГКЦ Любомир Гузар, професор Віденського університету Міхаель Мозер та академік Львівського національного університету ім. Івана Франка Олег Шаблій, професорка Українського католицького університету Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі, професорка Міланського університету Марія Грація Бартоліні, професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка Ігор Сердюк, професор Дрогобицького педагогічного університету ім. Івана Франка Леонід Тимошенко.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.