Активісти збирають кошти на фільм про ветерана Миколу Микитенка, який вчинив самоспалення

Восени 2020 року учасники ГО “Arts&Rights” почали зйомки документального фільму “Понад усе”. У ньому розповідають історію родини ветеранів війни з Росією, батька й доньки Миколи та Юлії Микитенків. У стрічці автори підняли важливу тему, якій часто приділяють неналежну увагу – суїцид серед ветеранів та вигорання військових.

Про це повідомляє Новинарня.

 

У жовтні 2020 року учасник боїв за гору Карачун Микола Микитенко одягнув свою військову форму, численні нагороди, написав останній допис у соціальних мережах, вийшов на Майдан Незалежності та вчинив акт самоспалення. Внаслідок отриманих опіків він помер.

"Цей відчайдушний крок, вчинений у момент розведення військ на Донеччині, був актом протесту проти політики капітуляції. На жаль, він залишився практично поза увагою як медіа, так і держави.

Тому місією фільму є порушення важливої теми суїциду серед ветеранів і привернення уваги до проблеми неналежної комунікації держави з колишніми військовими.

Стрічка також висвітлюватиме життя Юлії, доньки Миколи, яка сама, пройшовши війну і втративши чоловіка й батька, продовжує жити далі, гідно долаючи виклики", – зазначають в організації "Arts&Rights".

Команда проєкту вважає, що в українському суспільстві недостатньо осмислена та прокомунікована проблема самогубств серед ветеранів.

"Ми навіть не можемо оцінити масштаб проблеми, оскільки держава не збирає відповідної статистики. Ми хочемо, щоб наш фільм став першим важливим кроком до проговорювання цієї теми. Тому в ньому ми порушимо важливі питання вигорання, зневіри та самогубств серед ветеранів.

Ми хочемо зрозуміти, чому це трапляється і як би ми могли цьому запобігти. А також як знайти сенс жити і рухатись далі, коли ти втрачаєш найдорожчих людей", – каже продюсерка фільму Оксана Іванців.

Режисером фільму став Андрій Литвиненко. Зйомки розпочали на Майдані, під час прощання з Миколою Микитенком. За рік команда фільму змогла зафіксувати багато важливих сцен із життя українських військових: прощання, спогади побратимів, звільнення із ЗСУ Юлії Микитенко, її громадську діяльність, боротьбу з вигоранням, переживання втрати.

Прем'єру стрічки запланували на 2023 рік.

Зйомки відбуваються на волонтерських засадах. Тепер команда проєкту просить підтримати створення фільму на "Спільнокошті". Підтримати створення документалки можна тут.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.