УІНП передав Мінветеранів списки воїнів, загиблих на сході України

Український інститут національної пам’яті передав Міністерству у справах ветеранів списки військових, які загинули в зоні бойових дій на сході України, та перелік військових секторів на кладовищах.

Про це повідомив перший заступник голови УІНП Максим Ярмистий під час публічної передачі переліків в Укрінформі.

 

"На виконання доручення уряду Інститут національної пам'яті передає перелік місць поховань українських військовослужбовців, які загинули під час АТО/ООС, перелік створених секторів військових поховань до Міністерства у справах ветеранів України. Зважаючи на важливість та актуальність питання, наголошуємо на необхідності продовження вказаної системної роботи із залученням органів державної влади різних рівнів, державних і комунальних установ, громадських організацій та ініціатив", - сказав Ярмистий.

Як поінформував головний спеціаліст відділу обліку та збереження місць пам'яті Українського інституту національної пам'яті Владислав Куценко, робота зі створення відповідних переліків почалася з 2014 року.

За його словами, до переліку загиблих військовослужбовців під час АТО/ООС включені не лише бійці, котрі загинули в бою, але й ветерани, які померли пізніше від отриманих на фронті травм.

"Хочу відразу сказати, що наша цифра точно не збігається з цифрою Міністерства оборони, але є приблизно так само релевантна щодо загальних втрат... Отже, до переліку загиблих, а також тих, хто пізніше померли від поранень, увійшли 4488 військовослужбовців", - уточнив Куценко.

Він додав, що до вказаного переліку вносили дані від обласних адміністрацій, із відкритих джерел, з інтернету, з новин про нагородження загиблих героїв, а також брали інформацію про вшанування пам'яті у вигляді встановлення меморіальних дошок на навчальних закладах та будинках.

"Другий перелік, який ми вели, охоплює військові сектори на кладовищах. За весь цей період ми внесли в нього 524 сектори військових поховань в усіх областях України і в Києві. Власне, на цих секторах поховані 1714 загиблих… Решта поховані або біля родичів, або просто на цивільних кладовищах", - пояснив Куценко.

Утім, за його словами, були випадки, коли родичі загиблих військових змінювали свою думку і через кілька років зверталися до УІНП з проханням перепоховати їх на секторі військових поховань.

"На жаль, так швидко це неможливо зробити через санітарні норми - ексгумація і перепоховання на інше місце можливі лише через 10 років", - зауважив він.

За словами радника міністра у справах ветеранів Василя Павлова, передана УІНП інформація дозволить ефективніше здійснювати роботу з обліку місць поховань, а також з "перетворення загального процесу, про який ми кажемо - героїзація та військово-патріотичне виховання, - на прив'язку до конкретних осіб, конкретних дій, персоналій".

"Відразу хочу зазначити, що в Міністерстві у справах ветеранів створена окрема експертна група з питань меморіальної роботи та державних нагород. Вона буде продовжувати діяльність, яку розпочав УІНП", - додав Павлов.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.