Парламент Латвії заборонив використовувати георгіївську стрічку на заходах

Латвійський Сейм підтримав заборону на носіння георгіївської стрічки під час публічних заходів.

Про це повідомляє пресслужба законодавчого органа країни.

 

Сейм Латвії у третьому читанні підтримав поправки до законів "Про зібрання, ходи та пікети" та "Про безпеку публічних розважальних і святкових заходів".

Вони забороняють використання георгіївських стрічок у публічних місцях, а також під час розважальних і святкових заходів.

"Враховуючи експансію Росії в Україні та її тоталітарну ідеологію щодо колишніх республік СРСР, Латвія має підстави вбачати загрозу своєму демократичному порядкові та безпеці. Ми повинні чітко висловити наші цінності та продемонструвати нашу позицію проти використання цих стрічок на публічних заходах", – заявив Артус Кайміньш, голова комітету парламенту з прав людини.

Законом "Про зібрання, ходи та пікети" до прийняття поправок передбачалося, що учасник цих заходів може використовувати під час них символіку колишнього СРСР та нацистської Німеччини, уніформу збройних сил та репресивних органів цих країн.

Відтепер заборонено використовувати герби та гімни СРСР, його колишніх республік та нацистської Німеччини, свастику, знаки СС та радянську символіку – серп і молот з п'ятикутною зіркою. Відповідна заборона також передбачена законом "Про безпеку публічних розважальних і святкових заходів".

Виняток становлять випадки, коли символіка використовується не з метою прославлення тоталітарних режимів чи виправдання вчинених кримінальних правопорушень, а в освітніх, наукових чи мистецьких цілях.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.