Проспект Небесної сотні в Одесі не носитиме імені Жукова

Проспекту Небесної сотні в Одесі не повернуть стару назву – рішення про скасування розпорядження Геннадія Труханова, про проведення громадських слухань щодо повернення назви Маршала Жукова проспекту Небесної сотні залишив в силі апеляційний суд.

П'ятий апеляційний адміністративний суд залишив чинним рішення попередньої інстанції, повідомляє Depo.Одеса.

 

Як розповіла виданню депутатка Одеської міської ради Жанна Мандриченко, партія "Європейська солідарність" домоглася визнання незаконним розпорядження міського голови від 14 вересня 2020 року №793 про повернення деяким об'єктам топоніміки попередніх назв (Жукова та 25 Чапаївської дивізії).

"В першій інстанції окружного адміністративного суду змогли довести свою позицію. Труханов подав апеляцію і сьогодні нам вдалося відстояти свою правову позицію вдруге", – зазначила Мандриченко.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.