На Хмельниччині невідомі знесли погруддя енкаведисту Антону Одусі

У Славуті на Хмельниччині знесли пам’ятник енкаведисту Антону Одусі. У регіоні він відомий розстрілами воїнів УПА та катуванням полонених.

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив співзасновник проєкту "Декомунізація. Україна" Вадим Позняков, передає Локальна історія.

 

Активіст підкреслив, що Антон Одуха особисто катував та вбивав вояків УПА, "а бійці його загону вбивали навіть українських дітей".

До того ж, за інформацією Познякова, у Славуті біля краєзнавчого музею стоїть ще одне погруддя енкаведисту.

"Загальна кількість об'єктів на Хмельниччині дуже велика. Як для демонтажу так і вулиць перейменувати треба ще дуже багато. Це мене дуже дивує, враховуючи, який західний це регіон", – написав Вадим Позняков.

Водночас видання Zaxid.net повідомило, що повалення пам'ятника енкаведисту Одусі розслідує поліція.

 

За даними журналістів, у четвер, 3 лютого, невідомі звалили у Славуті погруддя енкаведисту Антону Одусі. Наразі поліція встановлює причетних до цього осіб.

Відомо, що до міськради Славути неодноразово зверталися мешканці з проханням демонтувати пам'ятник з огляду на закон про декомунізацію, втім цього так і не було зроблено.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.