Під Львовом знищили пам'ятник енкаведистам, які боролися з українським підпіллям

Біля Львова, у селі Зубра, знищили пам'ятник “односельчанам, полеглим за свободу і незалежність радянської вітчизни у 1941-1948 роках”.

Про це повідомляє Локальна історія.

 

Від пам'ятника відкололась верхня частина – голова зображеного на монументі солдата.

Представник руху "Суспільство майбутнього", учасник російсько-української війни Антон Петрівський повідомив, що про руйнування монумента активісти дізнались випадково – проїжджали повз нього, побачили вже наслідки.

"На пам'ятнику було написано: "борцям з фашистами у 1948 році". А по факту вони боролися з українським визвольним рухом", – підкреслив Петрівський.

Він додав, що активісти неодноразово зверталися до місцевої влади з пропозицією знести цей монумент. Але всі звернення залишилися без розгляду. Тож, вочевидь, у когось таки не витримали нерви.

Водночас, за словами Петрівського, він та його побратими формують деталізовану карту пам'ятників окупантам, які все ще стоять у Львівській області.

"Їх є дуже багато. Обчислюються десятками. Думаю, через місяць ми матимемо таку карту", – каже Антон Петрівський.

Після того, як всі такі пам'ятники порахують, активісти будуть вимагати від місцевої влади їх демонтувати.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.