Сейм Латвії зробив ще один крок до заборони георгіївської стрічки

Латвійський парламент у другому читанні підтримав поправки в законодавство, які передбачають заборону на використання георгіївських стрічок на святкових заходах, зборах, ході і пікетах.

Про це повідомляє Delfi.

 

Відповідні зміни планується внести в Закон про безпеку публічних розважальних і святкових заходів і в закон "Про збори, ходу і пікети".

Голова комісії Сейму з прав людини Артусс Кайміньш підкреслив, що в другому читанні до законопроєкту не було подано жодної поправки, і це дозволяє припустити, що заборона буде затверджена і в остаточному третьому читанні. На його думку, це свідчить про зміну настроїв: рік тому в першому читанні з цього питання були бурхливі дебати в парламенті.

Водночас за заборону георгіївських стрічок проголосувало менше ніж 50 депутатів (зі 100): за поправки до Закону про безпеку публічних розважальних і святкових заходів – 47 депутатів, за поправки до Закону "Про збори, ходу і пікети" – 48. Однак це дозволяє затвердити закони більшістю від числа зареєстрованих депутатів.

Кайміньш раніше пояснював, що, беручи до уваги агресію Росії в Україні і її тоталітарну ідеологію щодо республік колишнього СРСР, у Латвії є всі підстави бачити достатню загрозу своїй демократичній системі і безпеці: "Заборона георгіївської стрічки обмежила б такі прояви ідеології. Ми маємо показати нашу позицію проти використання цих стрічок на публічних заходах".

Ініціатор заборони – парламентська фракція латвійського Національного об'єднання.

Зараз закон про безпеку громадських розваг і святкових заходів забороняє використання прапорів, гербів, гімнів і символіки колишнього СРСР, його республік і нацистської Німеччини під час публічних заходів, за винятком випадків, коли мета їх використання не пов'язана з прославлянням тоталітарних режимів або виправданням скоєних кримінальних злочинів.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.