У Львові демонтують центральну скульптурну групу радянського монументу слави. ФОТО

У Львові 23 липня розпочали демонтаж головної частини композиції радянського монументу слави – дві бронзові фігури – батьківщини-матері та червоноармійця, який тримає меч.

Про це повідомляє кореспондент Радіо Свобода.

 

"Я піднесений, бо чекав цього моменту давно, хотілося позбутися цієї русифікації. Нам цього не треба. Були демонтовані елементи з металу, якого було досить багато, а також міцний бетон був. Планували два дні працювати, а вийшло за один", – каже будівельник Василь Луць.

 

Цей монумент, за оцінкою Українського інституту національної пам'яті, не підпадав під дію закону про декомунізацію, не перебував на жодному балансі. Тому міська рада з громадою мала право ухвалювати рішення щодо демонтажу, заявивши, що це символ комунізму.

Ще у квітні 2018 року обгородили основну частину радянського пам'ятника, який був в аварійному стані. Елементи демонтували почергово.

Взимку 2019 року зняли 30-метровий пілон, що прославляв "визволення" радянською армією Львова у 1939-му і, вдруге, у липні 1944 року. Весною цього року демонтували горизонтальну стелу з залізобетону і 43 горельєфи – зображення солдат і матерів. Тепер вже завершальний етап робіт – прибирають дві скульптури.

 

У радянський час цей пам'ятник називали "Монументом бойової слави Збройних сил Радянського Союзу", який встановили у травні 1970 року. Скульптурну композицію створювали відомі львівські митці Емануїл Мисько, Дмитро Крвавич і Ярослав Мотика.

Скульптури монументу зберігатимуться в експозицію музею "Територія терору" у Львові.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.