-1 Голобородько в топонімці України

Верховна Рада ухвалила три постанови про перейменування населених пунктів України.

Це відбулося на засіданні у четвер, 15 липня.

 

Так, згідно із постановою №5078 "Про перейменування села Химчин Косівського району Івано-Франківської області", яку підтримали 329 народних депутатів, відповідний населений пункт відтепер називається Хімчин.

Постанова №5082, підтримана 324 народними депутатами, передбачає перейменування села Кийданці Коломийського району Івано-Франківської області на село Кіданч.

Окрім цього, постановою №5577, за яку проголосували 320 депутатів, передбачається зміна назви села Голобородька Лубенського району Полтавської області на село Новоселівка.


Довідково. Іван Голобородько – керівник червонопартизанського загону у 1918 році, секретар комсомольської організації Пирятинського повіту. Загинув він 1920 року в складі продзагону під час проведення продрозкладки у бою з українськими повстанцями.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.