Декомунізація триває: нарешті перейменують Голобородька

Двоє народних депутатів України ініціювали перейменування села Голобородька на Полтавщині. Андрій Клочко та Віталій Безгін пропонують повернути населеному пункту його початкову назву — Новоселівка

У пояснювальній записці нардепів до документа наголошується, що ініціативу перейменування села Голобородько погоджено Полтавською обласною та Пирятинськими міською та районними радами, щоб повернути населеному пункту його історичну назву й виконати вимоги декомунізаційного законодавства.

 

"Назва "Голобородька" однозначно підпадає під дію Закону України "Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

За інформацією Українського інституту національної пам'яті (УІНП) як центрального органу виконавчої влади, після окупації УНР більшовицькою Росією село Новоселівка неподалік Пирятина перейменували в "Голобородько" на честь Івана Голобородька — злочинця, що встановлював радянську комуністичну владу на території України, керівника червоного партизанського загону у 1918 році, секретаря комсомольської організації Пирятинського повіту", — прокоментував регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.