У Києві відкрили пам'ятник австрійському ерцгерцогу Василю Вишиваному

У Києві в День вишиванки 20 травня відкрили пам'ятник австрійському ерцгерцогу Василю Вишиваному. Погруддя встановили в сквері на вулиці Іллєнка, неподалік Лук'янівського СІЗО, де помер ерцгерцог.

Про це повідомляє видання "Лівий берег".

 

Василь Вишиваний – це друге ім'я австрійського ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга, який вивчив українську мову, взяв собі українське ім'я та робив військову кар'єру в українському війську в роки Української революції.

У 1921 році опинився в еміграції та продовжив життя у Австрії. У 1947 році його було затримано в радянській зоні окупації, вивезли до Києва, де він помер в Лук'янівській в'язниці. Пам'ятник відкрили неподалік – у сквері на вулиці Юрія Іллєнка.

У церемонії відкриття взяли участь кілька народних депутатів, зокрема Соломія Бобровська, Сергій Рудик та Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Над погруддям працювали скульптори Михайло Горловий та Олександр Фурман. Архітектурне рішення – творчої майстерні "Архітектон".


Читайте також: Ерцгерцог та шпигун у київській тюрмі. Справа Василя Вишиваного

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.