На Полтавщині демонтували останній пам’ятник Петровському

У селі Новоселівка Зіньківської територіальної громади Полтавського району демонтували пам’ятник одному із чільних організаторів Голодомору-геноциду українського народу 1932-1933 рр. Григорію Петровському і перевезли до філії Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі «Музей монументального мистецтва тоталітарної доби «Парк радянського періоду» в Спадщанському лісі.

Про це "Історичній правді" повідомив Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам'яті.

 

"Скульптура сталінського бузувіра, який був серед організаторів Голодомору-геноциду українського народу 1932-1933 рр., який штучним голодом вбивав мільйони українських селян відтепер є експонатом "Парку радянського періоду".

Дякую за всебічне сприяння щодо виконання закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" заступниці голови Полтавської облдержадміністрації Катерині Рижеченко, також Зіньківському міському голові Сергію Максименку, який допоміг з демонтажним обладнанням та директору Путивльського державного історико-культурного заповідника Сергію Тупику, котрий подбав про виділення коштів на транспорт і пальне", — сказав регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

На офіційній сторінці в соцмережі Фейсбук громадського проєкту "Декомунізація. Україна" його координатор , очільник громадської організації "Світанок" Вадим Поздняков сповістив, що це був останній в публічному просторі України монумент Петровському.

Василь Міхеєв, колишній голова Новоселівської сільської ради (нині старостат межах Зіньківської територіальної громади) у офіційних відповідях керівництву Інституту нацпам'яті та громадськості протягом кількох років називав монумент комуністичному злочинцю "пам'ятником невідомо кому", стверджуючи, що "немає доказів, що це взагалі пам'ятник Григорію Петровському".

"Пам'ятник у селі є, але я не можу стверджувати, що це Петровський, немає цьому жодного підтвердження" — публічно заявляв Василь Міхеєв. Громадськість оцінювала дії Міхеєва як саботаж декомунізаційного законодавства.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.