В. о. мера Харкова: пам’ятник маршалу Жукову «стояв і буде стояти»

Секретар Харківської міськради, виконувач обовʼязків мера міста Ігор Терехов заявив, що в місті буде стояти памʼятник радянському маршалу Георгію Жукову, а проспект продовжить носити його імʼя

 

Як повідомляє Бабель, про це він сказав напередодні під час заходів з нагоди 76-ї річниці перемоги над нацизмом, його цитати наводить пресслужба Харківської міськради.

"Ми зобовʼязані шанувати памʼять наших героїв. Наш обовʼязок — від покоління до покоління передавати всю правду про війну, правду про те, хто здобув цю нелегку перемогу. Я хочу, щоб всі харківʼяни знали, що в Харкові стояв, стоїть і буде стояти памʼятник Георгію Жукову, проспект продовжить носити імʼя великого маршала перемоги", — наголосив Терехов.

Імʼя маршала Жукова підпадає під декомунізацію — він один із керівників Комуністичної партії Радянського Союзу, також був членом президії ЦК КПРС і міністром оборони.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.