У Хмельницькому в костелі відкрили музей російсько-української війни

У Хмельницькому в костелі парафії Христа Царя Всесвіту відкрили музей російсько-української війни, експонати до якого привіз із Донбасу капелан Микола Лучицький

Про це повідомляє Новинарня з посиланням на телерадіокомпанію Місто.

Музей складається із двох кімнат. В одній зібрали все, що принесла війна – розірвані снаряди, предмети армійського побуту, військові строї та прапори.

Друга відтворює бліндаж, де максимально передали умови, в яких армійці живуть на фронті.

"Приходячи сюди, люди можуть зрозуміти, в яких умовах є наші військові, що саме забирає їхні життя і яка ціна цього миру є для нас", – зазначив організатор музею отець Лучинський.

Зазначається, що всі експонати він привіз зі своїх капеланських поїздок, в одній з яких з'явився задум створити музей.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.