Науковці вперше знайшли скам’янілості дитинчати тиранозавра

Дитинчата тиранозаврів — одних із найбільш хижих і агресивних динозаврів, що жили близько 70 млн років тому — були розміром з середнього собаку, коли робили перші кроки після вилуплення з яєць. Такого висновку дійшли дослідники з Единбурзького університету під час дослідження скам’янілостей.

Про це пише BBC.

 
American Museum of Natural History / YouTube

Тиранозаври були одними з найголовніших хижаків пізнього крейдового періоду, і це викликало підвищений науковий інтерес до них. В результаті ці динозаври були добре вивчені та широко представлені в популярній культурі, однак науці було мало відомо про їхніх дитинчат.

Яйця та ембріони тиранозаврів ніколи не знаходили, а молоді особини траплялися археологам дуже рідко. Однак цього разу науковці отримали для дослідження скам'янілу щелепу та пазур, знайдені у США і Канаді, і врешті зрозуміли, що рештки належать малюку-тиранозавру.

Трисантиметрова щелепа мала яскраво виражене підборіддя — це змусило дослідників припустити, що фізіологія дитинчат не дуже відрізнялася від зрілих тиранозаврів.

Реконструкція встановила, що малюк-тиранозавр був всього 90 сантиметрів у довжину після появи на світ. З такого крихітного створіння міг вирости хижак довжиною до 12 метрів і вагою до 8 тонн.

Команда дослідників припустила, що яйця тиранозаврів, які раніше ніколи не знаходили, могли бути близько 43 сантиметрів у довжину. Самі дитинчата були за розміром як бордер-колі — британський собака середнього розміру. У популярній культурі динозаврячих малюків зазвичай представляють значно меншими.

Завдяки знахідкам з Північної Америки — батьківщини тиранозаврів — науковці отримали докази, які свідчать про відносно великі розміри дитинчат цих прадавніх хижаків, чия фізіологія була дуже подібна до дорослих особин. Ці знання допоможуть науковцям шукати новий матеріал для дослідження тиранозаврів у майбутньому.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.