На Хмельниччині активісти встановили пам’ятний знак розстріляним воїнам УПА. ВІДЕО

Пам’ятний знак воїнам УПА, розстріляним радянськими партизанами й енкаведистами в 1944-му році, встановили власним коштом та своїми силами жителі Славути. Це – козацький хрест в урочищі Бридурин, поблизу села Стригани.

Про це Суспільному розповідає скульптор з Славути Микола Мельничук.

 

Він каже: очевидці свідчили, що саме там вояків УПА взяли в оточення й знищили енкевидисти та "червоні" партизани.

Хрест з написом "Воля або смерть" встановили на пагорбі в урочищі Бридурин, в лісі біля села Стригани Славутського району. Його уродженець Анатолій Турицький розповів: на цьому місці, де в 44-му році була торфорозробка з канавами, партизани й енкаведисти оточили й розстріляли вояків УПА.

"Старі люди розказували, шо там і трупи плавали, вони бачили, і одежа, чоботи, і кров була – ті канави були червоні від крові", - пригадує уродженець села Стригани Анатолій Турицький.

За словами Анатолія Турицького, в лісі базувалося партизанське формування та діяв шпиталь для військових Червоної армії. Про наближення відділів УПА – говорить – радянська розвідка повідомила, а пропаганда зробила свою справу.

"Батько мій, наприклад, казав: пустили таку "пушку", люди цьому не дуже, правда, вірили, що, мовляв, вони йшли знищувати в госпіталі військовослужбовців, які там лікувались. На тих горбиках засіли партизани, а тут болото, тут торфорозробка. Все збігається на тому, шо в цьому місці їх перестріли, звідти бронепоїзд, звідси партизани… Зробили там засідку, і там їх розстрілювали", - розповідає Анатолій Турицький.

Анатолій Турицький додає: це були новобранці УПА, один з них врятувався.

"Місцевий житель погрузив його на підводу, накрив соломою і відвіз – не знаю, яке то село біля Острога. Там формувалися, звідти вони були", - каже Анатолій Турицький.

Із Рівненщини – продовжує пан Анатолій – почали приходити родичі розстріляних.

"Приїжджали тайкома, лісами, хто міг, находили своїх, вивозили, а про інших немає відомостей. Могли десь закопати просто тихо, зарити, щоб ніхто нічого не знав. А те, що вони йшли когось знищувати, то дуже великий фейк радянської влади, він давно уже розвінчаний. Та й тоді ніхто не вірив з людей у це", - каже Анатолій Турицький.

Саме Анатолій Турицький подав ідею на місці розстрілу встановити пам'ятний знак. Славутський скульптор Микола Мельничук розповідає: ідею підтримав та виготовив знак у вигляді хреста.

"Це "козацький" хрест. Для воїнів УПА, які за вільну Україну билися. Він доречний – ми так вирішили", - каже автор пам'ятного знаку.

Форму знаку, говорить скульптор, знайшов поблизу – у Комарівці знаходяться старі, старовинні хрести десь 1800-тих років і саме з такими хрестами там могили.

Хрест виготовлений з армованого бетону. Матеріали надали благодійники. Скульптор каже: за свою роботу винагороди не хотів.

"На цьому ніхто не збирався заробляти. Робилося все на волонтерських засадах, все в подарунок. Це маленька пошана, яку можна хоч якось віддати загиблим", - каже Микола Мельничук.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.