АНОНС: У Боярці відкриють барельєф Марку Безручку

Вже завтра на стіні будинку Боярської дитячої школи мистецтв на вулиці Вокзальній, 33 урочисто відкриють меморіальний барельєф на честь полковника Армії УНР і командира Шостої Стрілецької дивізії Армії УНР Марка Безручка.

Про це повідомляє Благодійний Фонд "Героїка".

 

У травні 1920 року розпочався легендарний спільний визвольний похід Армії Української Народної Республіки та Війська польського до Києва. Союзницькі війська мали звільнити столицю України від російсько-більшовицьких загарбників.

В авангарді війська до Києва просувалася і 6-та Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням полковника Марка Безручка.

6 травня 1920 року підрозділи дивізії зайняли станцію Боярка і облаштували свій штаб у великому, просторому особняку Александрової, де сьогодні розміщується Боярська дитяча школа мистецтв (біля боярського вокзалу).

Саме на фасаді цієї будівлі урочисто відкриють меморіальний барельєф на честь полковника Армії УНР Марка Безручка.


Час: 10 жовтня, субота, о 10:00


Місце: місто Боярка, вулиця Вокзальна, 33 – Комунальний позашкільний навчальний заклад "Боярська дитяча школа мистецтв"


Читайте також:

"Я воював за Україну, а не Польщу!" Про генерала Марка Безручка

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.