На Київщині невідомі зірвали пам’ятну табличку громадсько-політичному діячеві

Дошку зірвали з приміщення школи у Медвині, де у 1910-х роках навчався Іван Дубинець — громадсько-політичний діяч, археолог, геолог, автор книги спогадів «Горить Медвин» про Медвинське антибільшовицьке повстання 1919-1922 років, активний діяч української діяспори в США, співзасновник товариства «ДОБРУС» (Демократичного об’єднання бувших репресованих совєтами), що займалося просвітницькою і правовою діяльністю, розповідаючи закордоном про злочини СССР проти українців, зокрема про Голодомор.

Про це повідомляється на ФБ-сторінці "Сторіччя Медвинського антибільшовицького повстання".

 

Табличку встановлювали активісти освітньої ініціативи "Медвин. Повстання" за підтримки Медвинського краєзнавчого музею, якому зараз і належить будинок, до сотої річниці Медвинського антибільшовицького повстання.

Тоді ж, у серпні цього року, розробили історико-туристичний маршрут, пов'язаний із учасниками та місцями цієї події та промаркували всі ці локації інформаційними табличками.

Крім пам'ятної таблички Іванові Дубинцю зникла табличка поблизу урочища Хабні в Медвині, де 28 серпня 1920 року медвинські повстанці відбили наступ більшовиків.

 


ДОВІДКА. Медвинське антибільшовицьке повстання 1919-1922 рр. являлося збройним виступом проти більшовицької окупації мешканців Медвина, Ісайок на сусідніх сіл на півдні Київщини, що підтримували Українську Народну Республіку.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.