У Харкові увічнили мистецтвознавця Стефана Таранушенка. ФОТО

Меморіальну дошку досліднику церковної архітектури, музейнику Стефану Таранушенку відкрили на вулиці Мироносицькій, 76 у Харкові.

Про ініціативу встановлення пам'ятної дошки Суспільному розповів один з її учасників — видавець Олександр Савчук.

 

За його словами, благодійні кошти на пам'ятну дошку збирали близько трьох місяців, зголосилися 70 людей.

 

Стефан Таранушенко родом з Лебедина Сумської області. Тривалий час жив у Харкові, досліджував церковну архітектуру Лівобережної України, фотографував, робив заміри сакральних споруд на початку ХХ сторіччя, розповідає Савчук.

"Його основна заслуга в тому, що багато сакральної архітектури, тобто церков, він зберіг для нас, не дав їх зруйнувати. Він пояснював більшовикам, що це споруда дуже важлива з точки зору мистецтва й архітектури.

Він робив обміри, фотографії багатьох церков дерев'яних Лівобережної України. Потім вони будуть знищені в 30-ті роки. І тільки з його праць ми будемо знати, як же все це виглядало", — каже Савчук.

 

За словами Савчука, Стефан Таранушенко прожив у будинку на Мироносицькій 13 років — з 1920 по 1933 роки: "Саме з цього будинку його забирала НКВС — так він потрапив на заслання".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.