На Полтавщині виявили незаконні пам’ятники діячам комуністичного режиму. ФОТО

У райцентрі Лохвиця досі не демонтували пам’ятник комсомольцям 20-х роках, у с. Лука Лохвицького району досі стоїть пам’ятник Кірову, а у селі Лобачі Решетилівського району — Георгію Димитрову.

Про це повідомили "Новинам Полтавщини" голова громадської організації "Світанок", координатор проєкту "Декомунізація. Україна" Вадим Поздняков та регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

Памятник Георгію Димитрову у селі Лобачі Решетилівського району
Пам'ятник Георгію Димитрову у селі Лобачі Решетилівського району

ГО "Світанок" вже надіслала листа на гарячу урядову лінію Кабміну з вимогою забезпечити безумовне дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Декомунізатори закликали органи місцевого самоврядування Полтавщини невідкладно забезпечити виконання Закону.

Пам'ятник Кірову у селі Лука на Лохвиччині
Пам'ятник Кірову у селі Лука на Лохвиччині

"Пам'ятник комсомольцям у Лохвиці — це знущання над пам'яттю мільйонів людей, що постраждали від комунізму. Комсомольці пліч-о-пліч з комуністами здійснювали злочини проти людяності — масовий терор, депортації і Голодомор-геноцид.

Комсомол слугував взірцем для Гітлерюгенду, і виконував аналогічні функції. Пограбування і знищення церков, просування войовничого атеїзму, русифікація — список "подвигів" ленінського комсомолу можна продовжувати довго", — наголосив Олег Пустовгар.

Пам'ятник комсомольцю у райцентрі Лохвиця
Пам'ятник комсомольцю у райцентрі Лохвиця

Також у Північно-східному відділі УІНП надали історичні довідки про зазначених вище комуністичних діячів.

Зокрема, поінформували: "Кіров (Костриков) Сергій Миронович (1886–1934) — активний організатор жорстоких політичних репресій. Член Кавказького бюро ЦК РКП(б), один зі ідеологів окупації більшовицькою Росією окупації Кавказу, у 1921 р. стає першим секретарем ЦК компартії Азербайджану.

У 1919 р. в Астрахані очолив придушення антибільшовицького заколоту, розпорядився розстріляти робітничі виступи, що були спрямовані проти радянської влади. Переслідував духовенство і релігію: причетний до розстрілу хресної ходи.

24 травня 1919 р; за наказом більшовика Кірова в Ленінграді знищено низку православних храмів. Був одним з ініціаторів погрому вчених Російської Академії наук. При проведенні паспортизації в СРСР з Ленінграда насильно були виселені тисячі колишніх дворян. У віданні Кірова перебувало будівництво Соловецького табору особливого призначення ОГПУ".

 

"Георгій Димитров — соратник Йосипа Сталіна, діяч болгарського та міжнародного комуністичного руху, завідував зовнішньою політикою Центрального комітету партії російських більшовиків, голова Ради міністрів Болгарії (1946), з 1947 й до смерті — генеральний секретар ЦК БКП.

У добу Димитрова Болгарія почала сильно залежати від СРСР і навіть називалась іноді "Сімнадцятою республікою Радянського Союзу". Його називали "болгарським Леніним".

Після смерті Димитрову звели мавзолей у Софії на кшталт ленінського. Місто Димитров на Донбасі з ініціативи УІНП ВР перейменувала на Мирноград", — розповіли в Інституті нацпам'яті.

"До українських козацьких сіл Лука і Лобачі славної Полтавщини Кіров і Димитров не мають жодного стосунку. Рано чи пізно цю патологію буде вилікувано", — підсумував Олег Пустовгар.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.