У РФ наплутали чиї оленярі боролися з нацистами - фінські чи радянські. ФОТО

Світлина, на якій зображено озброєного фінського солдата і оленя, була використана для привітання з Днем Перемоги 9 травня у вигляді банера місцевою владою міста Усінськ в Республіці Комі РФ.

Усе б нічого, от тільки фронтова світлина була зроблена ще у травні 1944 року, коли Фінляндія воювала з СРСР на боці Третього Райху. Вояка-фіна місцева влада переплутала з радянським бійцем.

Як передає "Україна молода", про скандальний випадок повідомляють російські та місцеві ЗМІ Республіки Комі.

 

Не дивно, що мешканці Усінська були обурені таким привітанням із перемогою у Другій світовій війні. Користувачі соцмереж одразу почали поширювати фото багатоповерхівки із банером.

Окрім привітання з Днем Перемоги на банері були розміщені рядки російського вірша Галини Грицаченко "Рогаті батальйони":

"За кругом полярным в Великой войне

Сражались олени и люди.

Поклонимся им, постоим в тишине,

Пусть вечная слава им будет!".

 

Користувачі, які знаються на тематиці Другої світової війни, звернули увагу, що солдат тримає в руках зовсім не радянську зброю, а пістолет-кулемет Suomi KP/31 системи Аймо Лахті, який перебував на озброєнні фінської армії.

Згодом в мережі знайшли навіть оригінал фото з описом "Finnish soldier with a reindeer in Lapland, May 4 1944 (exact location not known)", що перекладається, як: "Фінський солдат з оленем у Лапландії, 4 травня 1944 року (точна локація невідома).

Також у альбомі "Warrior of Lapland" було знайдено й інше фото в кольорі, на якому зображено того ж таки фіна і його оленя того ж таки травневого дня. І підпис: "Фінський солдат Jouni Klemet Halonen зі своїм оленем, якого кличуть Rangifer Tarandus, насолоджується сонячним днем у Лапландії, травень 1944 року".

 

Перша заступниця міського голови Усінська Тетяна Анісімова назвала цей випадок "недопрацюванням управління культури" та пообіцяла всіх причетних суворо покарати.

Також вона пообіцяла у майбутньому, перш ніж використовувати історичні світлини, консультуватися із професійними істориками, щоб такі "казуси не повторювалися".

Пізніше керівник адміністрації міста Микола Такаєв також пообіцяв покарати винних за "помилку, яку неможливо вибачити". І запевнив, що банер провисів лише кілька годин і був знятий. Мовляв, дякуємо спостережливим мешканцям міста і перепрошуємо ветеранів.

За його словами, адміністрація міста хотіла у привітанні показати оленячий батальйон, який формувався під час війни в Усінську, але не вийшло.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.