Росія почала розслідування «злочинів фінів» під час Другої світової війни

Слідчий комітет РФ почав перевірку «за фактом геноциду мирного населення Карело-Фінської РСР».

Слідчий комітет Росії (СКР) почав перевірку фактів знищення радянських військовополонених у фінських концентраційних таборах на території сучасної Карелії в роки Другої світової війни. Про це ідеться на сайті Слідчого комітету РФ, повідомляє Главком.

Меморіальний камінь, встановлений у Петрозаводську в пам'ять про загиблих у концтаборі
Меморіальний камінь, встановлений у Петрозаводську в пам'ять про загиблих у концтаборі
Фото: Петрозаводск говорит

"За фактом геноциду мирного населення Карело-Фінської РСР за расовою ознакою проводиться процесуальна перевірка за ознаками злочину, передбаченого ст. 357 КК РФ", - йдеться в повідомленні на сайті СКР. Як повідомляється, слідчі вивчають нещодавно розсекречені матеріали управління ФСБ Росії.

Відзначається, що за свідченнями в'язнів концтаборів, умови проживання в них, а також норми харчування та трудової повинності носили несумісний з життям характер.

В результаті цього за період окупації загинули тисячі людей, в тому числі малолітні діти. У СКР обіцяли дати правову оцінку "діям фінських загарбників і їхніх пособників".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.