На Полтавщині демонтували погруддя Леніну

У селищі Михайлівське Карлівського району демонтували бюст Леніна.

Про це у Facebook повідомив голова ГО "Світанок", співзасновник проєкту "Декомунізація.Україна" Вадим Поздняков, передають Новини Полтавщини.

 

Декомунізаційний закон виконали після звернення активістів на гарячу урядову лінію.

"Цього разу, після нашого звернення, було демонтовано погруддя Леніну у селищі Михайлівське Карлівського району Полтавської області. Станом на поточний момент на Полтавщині є ще пам'ятник Леніну, Свердлову, Енгельсу, Петровському, Куйбишеву та декілька Ватутіну", – зазначив Вадим Поздняков.

Регіональний представник Українського інституту національної пам'яті на Полтавщині Олег Пустовгар нагадав, що залишається ще один пам'ятник Лєніну – на території села Власівка Зіньківського району.

У відповіді на офіційний лист голови УІНП Антона Дробовича головний лікар санаторію "Сосновий бір" у Зіньківському районі зазначив, що вважає розміщений на території санаторію пам'ятник Лєніну виносним експонатом музею цього закладу.

"Складно зрозуміти, як лікарі займаються невластивою їм справою, як вони носять туди-сюди Ілліча, наче гумову іграшку. До того ж, вперше чую, що там існує музей і працюють історики-музейні працівники.

Якщо ж справді на Зіньківщині з'явився музей, то невідомо, чи має він ліцензію та іншу документацію від Міністерства культури", – іронізує Олег Пустовгар.

Він наголосив, що існує відповідний юридичний висновок УІНП. У ньому йдеться, що Володимир Ленін (Ульянов), який протягом 1917-1923 рр. обіймав найвищі державні та партійні посади, спочатку у Радянській Росії, а потім у СРСР, не тільки теоретично обстоював можливість та необхідність застосування політичних репресій та терору стосовно окремих груп населення чи окремих осіб, але й як посадова особа брав участь в ухваленні та підписував відповідні нормативні документи (декрети), які легітимізували та "узаконювали" застосування таких політичних репресій та терору органами державної влади (насамперед, ВЧК, судами та революційними трибуналами).

"Саме Ленін був ідеологом і одним із організаторів окупації молодої Української держави — Української Народної Республіки. Агресором проти нашої держави тоді виступила більшовицька Росія, яку очолював Ленін.

Зараз його справу продовжує Путін: Росія як і сто років тому вчинила акт агресії проти нашої держави", - підсумував Олег Пустовгар.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.