Бойовики «ЛНР» заявили про намір тричі на рік називати Луганськ Ворошиловградом

Підконтрольне Росії угруповання «ЛНР» заявило про намір тричі на рік називати окупований Луганськ «Ворошиловград» – відповідне розпорядження «голови» угруповання Леоніда Пасічника з’явилося на підконтрольних бойовикам ресурсах 17 квітня.

Про це повідомляє "Радіо Свобода".

 

Як йдеться в "указі" Пасічника, попередня назва Луганська Ворошиловград вживатиметься в дати, пов'язані з вшануванням річниць, пов'язаних із "Великою Вітчизняною Війною" (так в радянській і російській історії називають період Другої світової війни після нападу Німеччини на СРСР).

Відтак назву "Ворошиловград" разом із назвою "Луганськ" бойовики планують використовувати 9 травня, 22 червня і 14 лютого, коли відзначається річниця звільнення Луганська від нацистів.

Луганськ двічі перейменовували на Ворошиловград на честь уродженця Лисичанська Луганської області, радянського діяча Климента Ворошилова. Місто носило таку назву з 1935 по 1958 рік, потім – з 1970-го по 1990-й, коли йому повернули історичну назву.

З 2014 року Луганьк окупований російськими гібридними військами.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.