У Москві замінили пам'ятник Жукову. А потім сказали, що повернуть старий. ФОТО

На Манежній площі в центрі Москви в п'ятницю знесли кінний пам'ятник маршалу Георгію Жукову і замінили його новим.

Представники влади довго не коментували це, а потім заявили, що після реставрації старий пам'ятник повернеться на місце, пише Радіо Свобода.

 
Новий пам'ятник
ФОТО: МЕДУЗА

Фотографії заміни пам'ятника з'явилися в соціальних мережах.

На фотографіях видно, що старий пам'ятник, який встановлений перед Історичним музеєм 8 травня 1995 року – 25 років тому, до 50-річчя Перемоги, - лежить на землі. На постаменті стоїть новий кінний пам'ятник Жукову.

При цьому поза маршала змінилася – тепер він віддає правою рукою честь. Повністю пам'ятник поки не видно, його нижня частина прикрита.

Старий пам'ятник
Старий пам'ятник
ФОТО: moscowwalks

Попередній пам'ятник піддавався критиці за неприродну, як стверджувалося, позу коня, на котрому сидів маршал. У 2015 році за заміну пам'ятника висловилася Громадська палата, однак ніякого офіційного рішення про демонтаж не приймалося.

Московська влада довго не коментували заміну пам'ятника. Представник департаменту культурної спадщини Москви сказав, що про заміну пам'ятника в цьому відомстві нічого не знають, так як монумент не є об'єктом культурної спадщини.

Старий пам'ятник
Старий пам'ятник

Згодом глава "Мосгорнаследия" Олексій Ємельянов заявив журналістам, що старий пам'ятник після реставрації повернеться на місце, а нова скульптура незабаром буде знята.

"Ні про яку заміну пам'ятника маршалу Жукову і не може бути мови. Планові реставраційні роботи були заплановані на березень поточного року", - заявив він.

За словами Ємельянова, новий пам'ятник – це "тимчасова копія", але її скоро демонтують, тому що постамент теж потребує ремонту.

Очікується, що пам'ятник повернуть на місце до 9 травня.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.