У Києві відреставрували "Кам’яницю війта" і будинок Апштейна

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій у 2019 році завершив реставрацію двох пам’яток, що перебувають у нього на балансі, та розпочав роботи ще на трьох.

Про це розповів директор департаменту охорони культурної спадщини КМДА Олександр Никоряк, повідомляє пресслужба міської влади.

 

"Була закінчена реставрація пам'ятки архітектури національного значення – будинку Биковського на вул. Костянтинівській, 6/8. Реставровано фасади, інтер'єри, замінено інженерне обладнання, благоустроєно прилеглу територію.

Найдавніший із збережених житлових будинків Києва має оригінальну об'ємно-просторову композицію з рисами оборонної споруди. На сьогодні функціонує як музей благодійництва.

Відновлена пам'ятка "Музей "Кам'яниця київського війта" готова приймати відвідувачів – киян та гостей міста", - сказав Никоряк.

Також відреставрована пам'ятка архітектури місцевого значення – будинок купця Апштейна на вул. Спаській, 12.

"Ця будівля – рідкісний зразок житлової будівлі особнякового типу у стилі неокласицизму. Виконано відновлювальні роботи з реставрації фасадів, інтер'єрів, інженерного обладнання", – наголосив Никоряк.

Крім того, були розпочаті реставраційні роботи на пам'ятці національного значення – корпус № 16 – келія Флорівського монастиря (будинку Артинова) на вул. Фролівській, 6/8. Завершити реставрацію планується 2020 року.

Розпочато ремонтно-реставраційні роботи на пам'ятці місцевого значення – адмінбудівлі РАЦСу, на вул. Борисоглібській, 6, які також будуть завершені поточного року.

До того ж розроблена науково-проєктна документація на реставрацію пам'ятки архітектури місцевого значення – прибуткового будинку, в якому проживали відомі художники Врубель, Котарбинський, родина Прахових на вул. Десятинній, 14. Реставраційні роботи планується розпочати і закінчити у 2020 році.

Розроблена науково-проєктна документація щодо пам'ятки національного значення – житловий будинок на вул. Сковороди, 9Б. Реставраційні роботи заплановано розпочати у 2020 році. Ця будівля – унікальний зразок житлового будинку допожежного Подолу.

Скореговано науково-проєктну документацію щодо пам'ятки місцевого значення – житлового будинку ювеліра Захара Брезгунова на Андріївському узвозі, 5/31. Реставраційні роботи заплановано продовжити цьогоріч.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.