Віряни Московського патріархату знесли 300-літню козацьку церкву на Поділлі. ФОТО

Віряни УПЦ МП розібрали Покровську "козацьку" дерев'яну церкву в селі Лозова Шаргородського району Вінницької області, яку було побудовано у 1700-1702 роках, що мала статус пам’ятки національного значення.

Про це повідомляє видання "Релігія в Україні".

 

Тепер на місці пам'ятки національного значення – дерев'яної церкви часів Семена Палія та Івана Мазепи стоїть новобудова, збудована вірними Московського патріархату.

"Красуня та берегиня духу свободи України проіснувала 314 років такою, як на 1 фото. Потім – руйнація, будівельні ліси і нова "репліка" – останні 4 фото", – написала у Facebook Наталія Пудайло зі спільноти "Подільські мандри".

 
Фотоколаж: Релігія в Україні

"Кожну лекцію, кожен виступ про національну архітектуру XVIII ст. я починав згадуючи цю невеличку, але особливу церковцю. Тепер – пустка! Хто ми тепер без неї?", – прокоментував руйнування церкви ексголова Ради у справах релігій при Кабінеті міністрів України Арсен Зінченко.

Покровський храм в с. Лозова займає громада Шаргородського благочиння Могилів-Подільської єпархії УПЦ (МП), яка і замінила церкву на нову.

Ось що розповіли у проєкті "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина":

"Ми прибули до Лозової в той час, коли стара Покровська церква перестала існувати. Вона була розібрана, тому що… цитата – да она вся гнилая, вот и разобрали – теперь соберем новую, из нових брёвен и будет как новая…"За їх словами, це їм розповіли чоловіки з бензопилою, розпилюючи колоди старого зрубу.

"Так, деякі з них виглядали дуже погано, але, більшість (заминивши трухляві) ще можно було би використовувати, і це була би автентична, стара церква, з заміною пошкодженного…

Як там було далі – ми не знаємо, стверджувати, що старі колоди були використані в відновлені церкві, не можемо, бо бачили, як їх знищують. Коли розбирають старі зруби з метою їх перезібрати – їх маркують, роблять карту понівеченого – ми цього теж не побачили...

Також не відома доля старого іконостасу, живий, чи вже "…как новый…", – розповіли на сторінці проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.