Буряковий суп та пиріг з м'яса – вчені розшифрували кулінарні рецепти з клинописних табличок

Вавилонським рецептам понад 3800 років. Сучасні кухарі ніяк не можуть розкрити секрет приготування страв, які користувалися успіхом у жителів стародавнього Вавилона. І це при тому, що всі інгредієнти їм відомі.

Про це пише Урядовий кур'єр.

 

У Єльському університеті розшифрували написи на вавилонських клинописних табличках, вік яких приблизно 3800 років.

Як випливає з клинопису, до столу подавали густий суп з ягняти і буряка, м'ясний бульйон із зірою (по-іншому цю пряність ще називали "римський тмин") і меленим коріандром. А прикрашували страви стародавні вавилонські кухарі тонко нарізаною єгипетською цибулею-пореєм.

Про те, що меню жителів стародавнього царства було досить різноманітним, розповідає й інший рецепт – листковий пиріг з м'яса птиці. Його подавали під кришкою з тіста, а знімати її потрібно було лише після того, як блюдо подавали на стіл.

Є в табличках згадки і про те, як готувати рибу і десерти. Дослідники вважають, що в стародавньому Вавилоні зародилися традиції, які і зараз зберігаються в кухні деяких народів сучасного Іраку.

Знайдені клинописні таблички – велика рідкість: всього їх виявлено понад півмільйона, але тільки в чотирьох з них вчені знайшли кулінарні рецепти.

Саме ці раритети дозволяють тепер заглянути в буденне життя стародавніх вавилонян. На табличках виявлені десятки описів страв – густих супів, печені, десертів, пирогів.

Однак завдання приготувати страви з цих давніх рецептів не так просто, як може здатися. Справа в тому, що в табличках вказані виключно інгредієнти, з яких слід готувати, але повністю відсутня згадка про пропорції. Тому відновити їх можна, лише покладаючись на досвід сучасних кухарів.

Команда археологів, хіміків харчової промисловості та експертів з кулінарних традицій Близького Сходу працювала над тим, щоб приготувати такі страви.

Правда, вони виявилися, на думку фахівців, недостатньо смачними. А ось чи були вони неправильно приготовані або просто не підходять сучасній людині – питання залишається відкритим.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.