В Одесі демонтували останній барельєф Жукова. ВІДЕО

Активісти патріотичних організацій Одеси демонтували, 4 лютого, барельєф маршала Жукова з будівлі університетського гуртожитку на вул. Новосельського. Представники Українського інституту національної пам'яті засвідчили, що при цьому не було порушень законності.

Про демонтаж барельєфа повідомило Південне відділення УІНП на своїй сторінці у Facebook.

 

"Сьогодні демонтовано з будівлі гуртожитку №2 Одеського національного університету імені Мечникова (Новосельського, 64) останній у місті барельєф маршалу Радянського Союзу Георгію Жукову", - йдеться в повідомленні.

Зазначається, що "представники УІНП на місці засвідчили громадськості і поліції, що роботи з демонтажу виконані цілком в правовому полі, оскільки барельєфи, пам'ятні знаки, пов'язані з діячами Комуністичної партії Радянського Союзу, а цим критеріям відповідає постать Жукова, підлягають обов'язковому демонтажу".

Протягом попередніх п'яти років громадські активісти неодноразово зверталась до органів місцевого самоврядування з вимогами виконати вимоги закону про декомунізацію, однак безрезультатно.

Адміністрація університету ім. Мечникова дозволила роботи, оскільки барельєф на балансі цього будинку не перебував, а будинкоутримувачем є саме університет.


Нагадуємо, що три місяці тому, наприкінці жовтня, було також демонтовано барельєф Жукову на будівлі військкомату на розі вулиць Канатної та Пироговської. На його місці планують встановити меморіальну дошку з іменами одеситів, які віддали життя за суверенітет України у боях на Донбасі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.