У Києві вулицю Маршала Гречка перейменували на честь гетьмана Івана Виговського

Також нові назви отримали вулиці Подвойського та Івана Шевцова у Шевченківському районі, та вулиця Горького у Деснянському.

Як передає кореспондент УНІАН, відповідне рішення підтримали 65 з 84 депутатів.

Вулиця Марша Гречка
Вулиця Марша Гречка

Також вчора депутати перейменували дві вулиці у Шевченківському районі: вулицю Івана Шевцова – на Василя Макуха, учасника УПА та дисидента, що здійснив акт самоспалення на Хрещатику у 1968 році (66 депутатів підтримали).

Вулицю Подвойського – на Юрія Глушка, українського громадського і політичного діяча, одного з організаторів українського національно-культурного й громадського життя на Зеленому Клині (63 депутати проголосували "за").

Перейменовано також вулицю Горького у Деснянському районі – на вулицю Тодося Осьмачки, українського письменника, поета, перекладача (64 голоси "за").


Довідково. Андрій Гречко відомий не лише кар'єрою в радянській армії (і маршалом став уже в 1955). Керував придушенням антирадянського Берлінського повстання в 1953, був міністром оборони СРСР і членом ЦК КПРС.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.