На Львівщині декомунізованому селу повернуть ім'я комуніста Андрєєва?

Комітет ВРУ з питань місцевого самоврядування підтримав ініціативу мешканців села Мармузовичі на Львівщині щодо повернення йому назви Андріївка.

Про це на Facebook повідомив народний депутат Володимир В'ятрович.

 

Нардеп нагадав, що Мармузовичі – це село, яке отримало назву в честь вбитого у 1946 році комуністичного активіста Андрєєва.

"Соромно, що мої земляки галичани таким чином можуть запустити процес рекомунізації. Соромно, що члени громади на чолі із священником УГКЦ говорили, що назва села немає нічого до комуністів і походить від апостола Андрія. Завтра хтось захоче знову Дніпро перейменувати в Дніпропетровськ – на честь апостола Петра", - написав Володимир В'ятрович.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.