У селі під Львовом вандали розпиляли мідний пам’ятник Русалці Дністровій

Невідомі пошкодили придорожній пам’ятник Русалці Дністровій при в'їзді у село Наварія під Львовом. Вандали відпиляли частину мідного пам’ятника ще наприкінці жовтня, однак про це стало відомо лише зараз.

Про це повідомляє ZAXID.NET.

 
Фото: Остапа Процика

Фото пошкодженого пам'ятника 11 грудня опублікував на своїй сторінці у Facebook позаштатний радник міського голови Львова Остап Процик. Він зазначає, що скульптура розташована на території села Малечковичі.

"Якщо громада Малечковичів не хоче більше цього монументу, то навіщо позбуватись його так негарно – просто давати розкрадати шматками на метал?", – написав Остап Процик.

Малечковичі входять до складу Солонківської ОТГ. Начальник відділу капітального будівництва, ЖКГ, транспорту та благоустрою цієї ОТГ Олег Копач вперше дізнався про пошкодження скульптури від кореспондентки ZAXID.NET. Він також заявив, що ця скульптура ймовірно розташована на землі села Наварія, тому по коментарі варто звертатись туди.

Андрій Луків, керуючий справами виконкому Пустомитівської міськради, куди входить і село Наварія, розповів, що цей пам'ятник пошкодили ще наприкінці жовтня.

"У народі його називають "пам'ятником Лесі Українки", але це пам'ятник Русалці Дністровій. Його нижню частину розібрали. Він був зроблений з листів міді і невідомі їх вкрали. Це трапилось приблизно наприкінці жовтня.

Наш міський голова звертався з заявою у поліцію, як фізична особа, але йому відмовили зареєструвати [заяву], бо сказали, що він не є власником", – сказав Андрій Луків.

Він також переконаний, що скульптура насправді розташована на території Малечковичів, тобто у Солонківській ОТГ. У Пустомитівській міськраді та Солонківській ОТГ не мають детальнішої інформації про саму скульптуру.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.