Спецпроект

У Берліні встановили урну з прахом жертв Голокосту, але єврейські організації розкритикували акцію

Акцію провели художники-провокатори з «Центру політичної краси» відомі своїми гучними акціями: вони встановлювали копію Меморіалу жертвам Голокосту навпроти будинку ультраправого політика і викрадали хрести з набережної біля Рейхстагу.

Цього разу вони провели акцію, присвячену жертвам концтаборів, однак її не схвалила навіть організація колишніх в'язнів Освенціма, повідомляє Bird in flight з посиланням на ВВС.

 
Фото: Zentrum für Politische Schönheit

Активісти німецького арт-об'єднання "Центр політичної краси" (ZPS) 2 грудня провели в Берліні акцію проти неонацизму. Для цього вони встановили навпроти Рейхстагу урну, наповнену прахом жертв Голокосту.

Активісти стверджують, що помістили туди останки жертв, виявлені біля таборів смерті на території Німеччини, Польщі та України. Протягом двох років члени арт-об'єднання проводили розкопки в 23 місцях масових вбивств. На урні вони написали "Пам'ятати – значить боротися".

 
Фото: Zentrum für Politische Schönheit

Але через кілька днів художникам довелося вибачитися: Міжнародний комітет Аушвіц (організація колишніх в'язнів Освенціма) і деякі єврейські лідери визнали установку урни з прахом образливою.

Центральна рада євреїв в Німеччині заявила, що хоча її члени вітають боротьбу з ультраправими, акція ZPS викликає побоювання.

"Вона (акція - ред.) порушує єврейський релігійний закон про те, що не можна турбувати мертвих", - пояснив глава комітету Йозеф Шустер. На його думку, перш ніж збирати останки, активістам слід було проконсультуватися з рабином.

Цього тижня урну повинні демонтувати.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.