До конкурсу на голову УІНП допущено вісім претендентів

Після складання тесту з іноземної мови було "відсіяно" частину кандидатів на посаду голови Українського інституту національної пам’яті.

Список тих, хто був допущений до конкурсу, з'явився на сайті НАДС.

 

З сімнадцяти зареєстрованих кандидатів вибули (не склали тест або не прийшли на нього) дев'ятеро - отже, до конкурсу допущено восьмеро.

Список виглядає наступним чином:

1. Руденко Сергій Борисович. Кандидат культурології. Фахівець з музейної справи. Доцент Київського Національного університету культури та мистецтв.

2. Решетченко Дмитро Володимирович. Кандидат історичних наук. До березня 2019 року - начальник відділу Центрального державного архіву зарубіжної україніки.

3. Шамайда Тарас Анатолійович. Громадський діяч. Згідно декларації - співробітник Управління справами Апарату Верховної Ради України. Автор "Історичної правди".

4. Яблонський Василь Миколайович. Кандидат історичних наук. Доцент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень. 

5. Жижиян Петро Миколайович. Редактор сайту "Сегодня".

6. Саченко Євгеній Олександрович. Директор Великорацької загальноосвітньої школи Радомишльської міської ради Житомирської області.

Примітка. Поширена раніше інформація про старшого майстра лісу, який братиме участь у конкурсі, не відповідає дійсності. Помилка виникла через те, що у відповіді на запит, яку "Історична правда" отримала від НАДС, прізвище претендента було вказано з помилкою - "Савченко". У електронній базі декларацій є лише одна людина на ім'я Савченко Євгеній Олександрович - і вона працювала в ДП "Київське лісове господартво". 

7. Джердж Сергій Федорович. Кандидат політичних наук. Голова Української республіканської партії. Голова Громадської ліги "Україна — НАТО".

8. Дробович Антон Едуардович. Кандидат філософських наук. Керівник освітніх програм Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Доцент Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Експерт з питань культури і освіти Інституту суспільно-економічних досліджень.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.