У Києві відкрилася виставка до 30-річчя демократичних революцій у Європі

Вуличну виставку "Повернення до Європи" відкрили на Михайлівській площі в Києві 7 листопада.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 

9-10 листопада 1989 року остаточно впав Берлінський мур, який став символом роз'єднаності Європи на два полярні табори, що виникла як наслідок поділу Європи на зони впливу після Другої світової війни.

Ця подія стала одним із знакових епізодів революційних змін, які охопили країни Центрально-Східної Європи наприкінці 1980-х років, і призвели до руйнування комуністичної імперії на теренах Радянського Союзу та його європейських сателітів.  

Саме цим процесам присвячена нова виставка Українського інституту національної пам'яті "30 років Свободи: повернення до Європи", яка 7 листопада відкрилася на Михайлівській площі.

Виставка експонуватиметься протягом місяця на Михайлівській площі, між Дипломатичною академією та пам'ятником княгині Ользі. Алегоричним символом виставки стала картина італійського художника Тіціана, де зображено відомий епізод з грецької міфології - викрадення Європи. 

Складається виставка з 20 банерів, які детально розповідають про події, які відбувалися в той час у Центрально-Східній Європі.

Кожен банер репрезентує окрему країну з колишнього "соціалістичного табору" - Польщу, Чехословаччину, Угорщину, Румунію, Югославію, НДР, Болгарію, а також пострадянські країни - Литву, Латвію, Естонію, Грузію, Вірменію, Молдову та Білорусь.

Три окремих банери розповідають про шлях України до незалежності – від 1987 року до 1991-го.

Також виставка нагадує про тісну співпрацю, яка була в ті часи між демократичними силами різних країн: наприклад, між польською "Солідарністю", литовським "Саюдісом" та Народним Рухом України. В експозиції використано унікальні історичні фото того періоду.

 "Ця виставка демонструє в одній площині, що відбувалося в кожній країні, як кожен із наших сусідів прощався із комунізмом, та окреслює місце України в цих процесах.  Попри різні сценарії перетворень, які переживали наші європейські сусіди, усі вони вибрали свободу та демократію.

Цей досвід залишається актуальним для нас, українців, і сьогодні. Маємо сподівання що наш проєкт допомагатиме українцям краще пізнати  наших європейських сусідів та нашу спільну історію", - сказав під час відкриття заступник Голови Українського інституту національної пам'яті Володимир Тиліщак. 

На відкритті також виступили народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванна Климпуш-Цинцадзе, посол Чехії Радек Матула, посол Словаччини Марек Шафін, дисиденти Богдан Горинь та Олесь Шевченко, шеф української редакції "Радіо Свобода" у 1989-1991 рр. Богдан Нагайло.

Марек Шафін зазначив, що виставка "30 років Свободи: повернення до Європи" відкриває серію заходів до 30-річчя демократичних революцій у Центрально-Східній Європі кінця 1980-х, організованих Чеським і Словацьким Посольствами спільно з Українським інститутом національної пам'яті, і запросив усіх на інші події.

Зокрема, 13 листопада в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбудеться круглий стіл "30 років Свободи: різними шляхами до єдиної мети" за участі істориків, представників дипломатичного корпусу, журналістів.

Також 13 листопада о 15.00 на Хрещатику біля КМДА відкриється дві фотовиставки: "Оксамитова революція 1989 року", яку презентує посольство Чеської Республіки, та "Дорогою до свободи" від Міністерства закордонних і європейських справ Словацької Республіки.

Показові світлини провідних фотографів, тексти того часу та архівні матеріали зафіксували переломні моменти кінця 80-х років та натхненну атмосферу періоду закінчення 40 років комуністичної диктатури в Чехословаччині.

Ще одним заходом 13 листопада стане публічна дискусія про уроки і наслідки тих революцій, яка відбудеться о 18.00 в Інформаційно-виставковому центрі Майдану.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.