В Іспанії перепоховали диктатора Франко. ВІДЕО

Дискусії про перепоховання Франко тривали два роки.

Про це повідомляє Джеркало Тижня.

 

Біля Мадрида з мавзолею в меморіальному комплексі "Долина полеглих" ексгумували останки глави Іспанії Франсиско Франко. На нове місце перезахоронення останки перевезли з допомогою вертольота.

Франко поховали в цинковій труні, яку помістили у дерев'яний саркофаг на кладовищі Ель-Пардо-Мінгоррубіо поруч з його дружиною Кармен Поло. У дерев'яного гробу є ушкодження, але його вирішили не замінювати для перепоховання.

Для конфіденційності та виключення спроб втручання у ексгумацію іспанський уряд заборонив використовувати камери і мобільні телефони 22-м членам родини Франко, представникам державних органів і працівникам, яких допустили в мавзолей.

Біля кладовища зібралися з плакатами прихильники Франко, вони вигукували: "Хай живе Франко!".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.