На посаду голови УІНП претендує 9 осіб

“Історична правда” звернулася до уряду з запитом щодо конкурсу на посаду голови Українського інституту національної пам’яті

З відповіді, яку надало Національне Агентство України з питань державної служби, стала відома кількість претендентів на посаду. Станом на 23 жовтня заявки на участь у конкурсі подали дев'ятеро осіб.

 

Їхні імена у НАДС не повідомляють. Проте у реєстрі декларацій вдалося знайти дані про двох потенційних учасників конкурсу. Перший - громадський діяч, автор "Історичної Правди" Тарас Шамайда. Другий - кандидат культурології, доцент КНУКіМ Сергій Руденко

Шамайда та Руденко подали декларації як кандидати, оскільки не подавали їх раніше. Згідно з нормами законодавства особи, які подавали декларації у 2018 році, не зобов'язані подавати їх знову, беручи участь у конкурсі на ту чи іншу посаду.

Також редакція "Історичної правди" намагалася дізнатися, чому термін подання заявок на участь у конкурсі продовжений з 15 жовтня до 1 листопада. У НАДС лише зазначили, що відповідну пропозицію під час засідання Кабміну висунув міністр культури, молоді та спорту України Володимир Бородянський. Чим викликана така ініціатива міністра, в агентстві не уточнили.

"Історична правда" додатково звернулася до НАДС з проханнями оприлюднити повний список тих, хто подався на участь у конкурсі, та роз'яснити, чому було продовжено термін подання заявок.  

НагадаємоВолодимир В'ятрович пішов з посади голови УІНП 18 вересня. Конкурс на посаду нового голови почався 4 жовтня.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.