У церкві на Закарпатті виявили цінний мурал XIV століття. ФОТО

У Вишківській церкві на Хустщині (Закарпаття) під шаром вапна виявили мурал, який датують XIV століттям.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на 

<a href=
Фото: Mukachevo.net.

"Багато хто знає про знайдені нещодавно у тячівському реформатському соборі середньовічні фрески. А от у Вишківській церкві на Хустщині (Закарпаття) нещодавно з-під шару вапна оголили цілий мурал, який датують XIV століттям. Будете у Вишкові – гляньте. Це дивовижно, що можемо бути свідками таких унікальних знахідок", – пише видання.

Дослідники вважають першою письмовою згадкою про церкву і селище Вишково одну із грамот короля Ласло IV, датовану 1281 роком. Припускають, що спочатку церква була дерев'яною, а потім на її місці звели кам'яну споруду.

За архітектурними формами церкву відносять до 1300-х років. Відомо, що у 1326 році архієпископ естерґомський Болесло затвердив права культової споруди.

 
Фото: Mukachevo.net.

У грамоті, підписаній королем Карлом-Робертом 1329 року, якою селищу Вишково були подаровані додаткові права, зокрема, згадується, що місто мало можливість самостійно обирати священника, який отримував десятину та мав право складати заповіт. Також збереглися записи в реєстрі папської десятини, які датовані 1333 роком.

 

Пастир Ласло Гереші створив записи з детальним описом, щоб зберегти дані про настінні розписи, бо у жовтні 1867 року почалась побілка церкви. У 1874 році Флоріш Ромер у своїх записах зазначав, що під шаром вапна на стінах церкви містяться фрески.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.