У церкві на Закарпатті виявили цінний мурал XIV століття. ФОТО

У Вишківській церкві на Хустщині (Закарпаття) під шаром вапна виявили мурал, який датують XIV століттям.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на 

<a href=
Фото: Mukachevo.net.

"Багато хто знає про знайдені нещодавно у тячівському реформатському соборі середньовічні фрески. А от у Вишківській церкві на Хустщині (Закарпаття) нещодавно з-під шару вапна оголили цілий мурал, який датують XIV століттям. Будете у Вишкові – гляньте. Це дивовижно, що можемо бути свідками таких унікальних знахідок", – пише видання.

Дослідники вважають першою письмовою згадкою про церкву і селище Вишково одну із грамот короля Ласло IV, датовану 1281 роком. Припускають, що спочатку церква була дерев'яною, а потім на її місці звели кам'яну споруду.

За архітектурними формами церкву відносять до 1300-х років. Відомо, що у 1326 році архієпископ естерґомський Болесло затвердив права культової споруди.

 
Фото: Mukachevo.net.

У грамоті, підписаній королем Карлом-Робертом 1329 року, якою селищу Вишково були подаровані додаткові права, зокрема, згадується, що місто мало можливість самостійно обирати священника, який отримував десятину та мав право складати заповіт. Також збереглися записи в реєстрі папської десятини, які датовані 1333 роком.

 

Пастир Ласло Гереші створив записи з детальним описом, щоб зберегти дані про настінні розписи, бо у жовтні 1867 року почалась побілка церкви. У 1874 році Флоріш Ромер у своїх записах зазначав, що під шаром вапна на стінах церкви містяться фрески.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.