Гончарук подякував В'ятровичу та пообіцяв, що його справу продовжать

Прем'єр-міністр України Олексій Гончарук прокоментував звільнення Володимира В'ятровича з посади голови Українського інституту національної пам'яті, яке відбулося 18 вересня

Повідомлення на цю тему з'явилося на офіційній сторінці голови Уряду у Facebook.

 
Олексій Гончарук 

"Дякую Володимиру та команді за всю зроблену за ці роки роботу та здобутки. Ключові напрями роботи Інституту залишаться незмінними. Ми добудуємо Меморіал Героїв Небесної Сотні та Музей Революції Гідності, продовжимо створення Архіву національної пам'яті", - запевнив він.

Гончарук додав, що УІНП залишається у статусі органу державної влади, а Україна й далі зберігатиме європейське лідерство у сфері вільного доступу до архівів.

Нагадаємо, що 18 вересня стало відомо, що Кабінет міністрів звільнив очільника Українського інституту національної пам'яті. На цій посаді Володимир В'ятрович перебував із 2014 року.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.