Найманці РФ "декомунізували" площу в центрі Донецька. ФОТО

Донецькі терористи перейменували Жовтневу площу в центрі міста на честь знищеного ватажка "ДНР" Олександра Захарченка.

Як повідомляє Цензор.НЕТ, про це з посиланням на ЗМІ окупантів інформує блогер Necro Mancer.

 

"Декомунізація триває успішно", - з іронією прокоментував він фото таблички з новою назвою площі.

 

Довідково. Жовтнева площа – так все ще називають місце перед будівлею облдержадміністрації та обласної ради. Раніше це був плац для стройових занять, що продувався всіма вітрами, у всякому разі – щось дійсно схоже на площу. Зараз, це просто продовження бульвару Пушкіна. Але назва залишалася. На карті міста – з 1984 року, з моменту здачі в експлуатацію "білого дому".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.