Спецпроект

На Львівщині заклали меморіальний парк "Пам’ять". Чому не всі задоволені? ФОТО, ВІДЕО

У Самборі Львівської області урочисто відкрили пам’ятник членам ОУН, розстріляних нацистами. Цим було закладено початок більшого меморіалу мешканцям Самбора, загиблим під час Другої світової війни. Правда, без скандалу не обійшлося.

21 серпня в Самбір, що на Львівщині, приїхали Митрополит Київський і всієї України Епіфаній (Православна церква України), Верховний Архієпископ Києво-Галицький Святослав (Українська греко-католицька церква), головний рабин Києва й України Яків дов Блайх, єпископ Ярослав Приріз, Григорій Комар та архієпископ Яків, народний депутат Микола Княжицький та інші, щоб освятити пам'ятний хрест на честь членів ОУН, розстріляних німецькими окупантами в 1944 році.

За повідомленням сайта "Громадський простір", організатором заходу виступила Самбірська міська рада. Окрім очільників церков на літургії були присутні голова Львівської ОДА Маркіян Мальський, посол Канади в Україні Роман Ващук, керівник організації "Українсько-єврейська зустріч" Джеймс Темертей.

 

"Тут спочивають 17 юнаків-українців, членів ОУН, яких розстріляло німецьке гестапо", - говорить напис на табличці

Цей пам'ятник – перший елемент екуменічного меморіального парку "Пам'ятай", який спільно з місцевою владою створює "Українсько-єврейська зустріч" з Канади. Парк має охоплювати територію єврейського кладовища, на якому поховані євреї та цигани, вбиті нацистами під час Голокосту, а також – українські націоналісти, загиблі в боях з окупантами, місцеві поляки.

"Віддаємо пошану тим, які вміли любити, – сказав Глава УГКЦ  Блаженніший Святослав. – Патріоти проявляли любов до Батьківщини навіть в часи розгулу нацистського і комуністичного терорів, коли цього не так просто було робити. Напередодні Дня своєї незалежності Україна демонструє, що будує спільний дім для всіх, хто в ньому живе і житиме, стане запорукою гідності, поваги і добробуту. Але щоб так було, щоб мати таку державу, члени ОУН-УПА жертвували життям. Їхнім нащадкам сьогодні  доводиться захищати рідну землю від колишніх організаторів Голокосту, терору…".

 
Посол Канади Роман Ващук (третій зліва), народний депутат Микола Княжицький (крайній праворуч)

Також Святослав Шевчук додав, що тут, у Самборі, на цьому старовинному кладовищі, ми демонструємо, що юдеї вміють шанувати християн, а християни – юдеїв, передає Leopolis.news.

Проте напередодні стався конфлікт. Праворадикальна організація "Традиція і порядок" виклала 20 серпня відео свого лідера Богдана Ходаковського, на якому зафіксовано, як робітники пробують демонтувати залізний хрест українцям, розташований поруч.

За твердженням сайта  Leopolis.news, робітники з ініціативи єврейської громади намагалися таємно знести три хрести, розташовані на території меморіалу. Їм спробували перешкодити журналіст "Самбірських вістей" Юрій Леськів, депутат міськради та заступник командира добровольчого батальйону ОУН Василь Спаньчак, боєць батальйону Володимир Дублянко та активісти молодіжних організацій.

 
Місцеві мешканці біля центрального хреста, який не дали демонтувати.
FB-сторінка "Самбір"

Після словесної перепалки, обидві сторони домовилися перенести один хрест, який увічнює членів ОУН, оскільки він розташований поруч із новим гранітним на їхню ж честь. Решту хрестів вирішили не чіпати до остаточного вирішення конфлікту та щоб не нагнітати обстановку перед візитом Епіфанія та Святослава.

Невдовзі вказаний хрест таки викопали й перевезли на цвинтар Січових стрільців.

Проблема з хрестами тягнеться вже не перший рік. Ще 2008 року уродженець Самбора, а нині громадянин Канади Марк Фрайман, чиї батьки пережили Голокост, запропонував облаштувати в Самборі меморіал. Фрайман з цією метою створив благодійний фонд і вів переговори з місцевою владою щодо спорудження меморіалу.

За планами Фраймана, меморіал мав вшановувати пам'ять усіх містян, яких нацисти розстрілювали й ховали на єврейському цвинтарі.

"Ми вже стільки часу намагаємось зробити цей меморіал. Багато років, крок за кроком, вперто виконуємо усі бюрократичні вимоги, інколи навіть абсурдні і не зрозумілі, але не відходимо від мети. Це місце, звідки походять мої батьки, місце, де нацисти вбили від 1200 до 2000 євреїв, серед яких є багато моїх родичів. Зараз з місцевих мало хто пам'ятає про цю трагічну події. Ми ж пропонуємо створити меморіал, який нагадуватиме про ці злочини, це маленька дань історії. Загалом, із ким не спілкувались у Самборі – ніхто не проти, але от є деякі активісти, яким чомусь це дуже не до душі. Проте я сказав нашим друзям, що ми просто так не підемо і будемо рухатись далі, бо добро завжди переможе і справедливість повинна торжествувати", – наводить слова Фраймана з прес-конференції 2 листопада 2018 року у Львові сайт ZIK.

На території єврейського кладовища встановлено три хрести на честь християн різних національностей, розстріляних комуністами під час відступу в 1941 році і нацистами під час окупації 1941—1944 років. Єврейські релігійні лідери вимагають перенесення християнських символів, оскільки цвинтар єврейський.

За словами авторів проекту меморіального парку Міріам Гусевич і Пітера Майлса, вони збираються поєднати всі наявні пам'ятники, які вшановують жертв усіх національностей, загиблих у Самборі. Місця масових поховань планують обгородити, також зробити алею із садом, який розповідатиме історію життя й загибелі похованих.

Ідею меморіалу благословили Святослав Шевчук від УГКЦ та Філарет як тодішній очільник УПЦ Київського патріархату. Як пише "Високий замок", 25 вересня 2017 року та 1 листопада 2018-го керівники церков зверталися до самбірчан з проханням погодитися перенести хрести з єврейського цвинтаря на цвинтар Січових стрільців.

Проти проекту меморіалу та перенесення хрестів виступає частина самбірської громади на чолі з Юрієм Леськовим.

За даними Leopolis.news, хрести стоять на реальних могилах, у яких поховані як оунівці, так і поляки, євреї та роми. З початком земляних робіт самбірчани скерували на Львівську ОДА, Епіфанія, Святослава та місцеву поліцію листи з проханням вплинути на єврейські організації, щоб ті відмовилися від демонтажу хрестів.

Однак на звернення "належно не зреагували".

Противники перенесення хрестів погоджуються на демонтаж лише за умови спорудження на їх місці нових.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.