Українській жінці-офіцеру встановили пам'ятну дошку у Львові

У Львові відкрили пам’ятну дошку Олені Степанів-Дашкевич – українському історику, географу, громадській та військовій діячці, офіційно зарахованій на військову службу у званні офіцера, четаря Української Галицької Армії.

Про це повідомляє Форпост із посиланням на прес-службу Львівської ОДА.

 
Фото: Укрінформ

«Олена Степанів-Дашкевич – феноменальна жінка: велика патріотка, науковець, авторка більше семи десятків наукових праць, громадський діяч, воїн, нескорений борець.

Жінка, яка є прикладом жертовності і прагнення мети, почуття обов'язку і сміливості, відданості справі і любові до своєї держави. Вона – гордість всієї української нації. Це людина, яку ми не маємо права забути, якщо хочемо жити у своїй незалежній Україні», - наголосили у ЛОДА.

Пам`ятну дошку встановили на стіні головного корпусу Львівського торговельно-економічного університету.

Олена Степанів була активною учасницею січово-стрілецького руху, співзасновницею товариства “Січові Стрільці — ІІ», провідницею жіночої чоти.

У 1914-му увійшла до складу Комітету об'єднаних стрілецьких товариств (м. Львів), виїхала на фронт як командир жіночої чотиУкраїнських Січових Стрільців.

Учасниця Карпатської воєнної кампанії. Брала участь у битві під Комарниками. Відзначилася відвагою у боях за гору Маківку (квітень-травень 1915), згодом стала хорунжим. Була одним із організаторів Листопадового повстання 1918 року. Була в`язнем сталінських таборів у Мордовії.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.