Директор Британського музею: вивіз мармурів Парфенону був "креативним актом"

Директор Британського музею назвав вивіз мармурів Парфенону з Греції в ХІХ столітті "креативним актом". Греки розізлилися.

В інтерв’ю грецькій газеті Хартвіг Фішер виключив можливість повернення до Греції скульптур віком 2500 років, які значна частина грецького суспільства вважає вкраденими, повідомляє The Guardian.

Греція рішуче домагається повернення скульптур, які популярно відомі як мармури Парфенону, або ж мармури Елгіна, однак Британський музей неодноразово відповідав відмовою.

 Деякі зі скульптуп з Парфенону в залі Британського музею. Фото: The Guardian

Фішер заявив, що ці об’єкти слід розглядати як "введені в новий контекст":

"Ми повинні цінувати цю можливість. Можна було б, звісно, засмутитися через факт, що природне середовище зникло. Коли ви переносите культурну спадщину до музею, ви її забираєте з природного середовища. Утім, таке перенесення теж є креативним актом".

За словами Фішера, те саме можна сказати й про Музей Афінського Акрополя.

"З того, чим ми захоплюємося в Музеї Акрополя, ніщо не було створене спеціально для Музею Акрополя. Його експонати близькі до свого природного середовища, але їх, знову ж, забрали звідти й цим уже змінили".

 Метоп із зображенням бою лапіта з кентавром з колекції Елгіна. Фото: Wikipedia

Далі в інтерв’ю Фішер заперечив думку, що Греція була легітимним власником мармурів.

"Об’єкти в колекції Британського музею належать уповноваженим представникам музею", — сказав він і додав, що музей може погодитися лише позичити предмети, якщо Греція визнає легітимне право власності за Британським музеєм .

Міністр культури Греції Мірсіні Зорба засудив заяву Фішера про "легітимного власника" як таку, яка демонструє "вузький і цинічний управлінський підхід":

"Гірко чути таке від директора Британського музею та знаного історика мистецства. Його коментарі опускають культурну спадщину з рівня безцінної універсальної цінності до суто обмінного продажу".

 Скульптура Діоніса з Парфенону. Фото: Wikipedia

Повертати мармури Парфенону забороняє законодавство Великої Британії. Але лідер Лейбористської партії Джеремі Корбін заявив, що він поверне експонати, якщо його партія виграє вибори.

Речник Британського музею сказав: "Хартвіг Фішер озвучував тривалу позицію Британського музею. Ми переконані, що можливість бачити ці чудові предмети у контексті світової колекції є вигіднішою для громадськості. Музей активно дає в тимчасове користування свої експонати по цілому світі, і таке користування може бути тривалим, але не безстроковим".

Нагадаємо, ідеться про колекцію грецьких старожитностей, вивезену з Греції (яка була частиною Османської імперії) британським послом Томасом Брюсом 7-м лордом Елгіном та його агентами протягом 1801—1811 років. Брюса звинувачували у варварському поводженні зі статуями та елементами давньогрецької архітектури.

У 1816 році колекцію Елгіна придбав уряд Великої Британії для Британського музею, де вона зберігаєтсья й донині, незважаючи на вимоги влади Греції повернути старожитності.

Як повідомлялося, Музей новин у Вашингтоні збираються закрити й продати.

У Нью-Йорку відкрився перший у США Музей шпіонажу КГБ.

Музей лемківської культури в Польщі з лютого 2019 року знову прийматиме відвідувачів.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.