У Києві почали демонтаж пам'ятника Суворову

Сьогодні, 24 січня 2019 року, на подвір’ї Київського військового ліцею імені Івана Богуна розпочалися роботи з демонтажу пам’ятника Суворову.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 Фото: Богдан Короленко

Після демонтажу монумент певний час зберігатиметься на території ліцею.

У вівторок, 29 січня, запланована зустріч представників Міністерства оборони з військовим аташе посольства Швейцарії в Україні.

За попередньою домовленістю пам’ятник буде передано до одного зі швейцарських музеїв Суворова. На цьому, як коментує співробітник Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко, "завершиться останній похід Суворова через Альпи".

Інститут національної пам’яті ще раніше підтримав ініціативу керівництва Київського військового ліцею імені Івана Богуна та громадськості щодо демонтажу пам’ятника Суворову.

 Фото: Богдан Короленко

Нагадуємо, російський полководець Суворов був безпосереднім учасником придушення Коліївщини ‒ козацько-селянського повстання на Правобережній Україні 1768‒1769 років.

Під керівництвом Суворова 1778 року відбулася насильницька депортація з Криму до тодішньої Азовської губернії Російської імперії понад 30 тис. кримських християн (греків і вірмен), внаслідок якої загинуло близько половини переселенців.

Суворов причетний до винищення частини ногайців ‒ народу, який у XVIII ст. населяв землі Північного Причорномор’я – території південних областей сучасної України.

У 1794 р. очолюваний Суворовим російський каральний корпус придушив польське визвольне повстання на чолі з Тадеушем Костюшком. З "героїчного" пантеону Російської імперії ґлорифікована історична постать та культ Суворова були успадковані радянською пропагандою.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.