На Сумщині відкрили пам’ятник учасникам антибільшовицького повстання 1918 року

Пам’ятник на могилі встановили до Дня міста Шостка, 3 вересня. На надмогильній плиті викарбувано 12 прізвищ загиблих.

Про це "Історичній правді" повідомили в Українському інституті національної пам’яті.

"Вічна пам'ять шосткинцям, загиблим 2-8 квітня 1918 року в битві з більшовицькою армією Ремньова. Вони ціною свого життя зберегли пороховий завод для України", - такий напис на братській могилі повстанців в парку Свободи у м. Шостка.

 Фото: УІНП

Шість діб, з 2 по 8 квітня 1918 р., шосткинці протистояли більшовицькій Особливій армії Ремньова. Протистояли тим самим петроградським загонам матросів, що 29 січня 1918 р. воювали проти українських військ під Крутами.

Тоді українські вояки цінною своїх життів призупинили на чотири дні рух більшовицьких військ на Київ, що дало час українській делегації вкласти Брест-Литовський мирний договір. Шосткинські робітники ціною своїх життів зберегли пороховий завод для Української держави.

Детальніше про ці події 1918 року

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.